«...слухається альбом буквально на єдиному диханні, він наче мозаїка, у якій всі фрагменти складено вірно, підігнано без зайвих щілин. І це при тому, що саме тут прозвучали речі, які нині є своєрідною класикою – „Зроби мені хіп-хоп”, „Зачекай”, „Ото таке”. Кожна з них стала окремою бомбою, але в альбомі вони – складові вірно складеного простору, частини чогось цілого...»